 Версія для друку
 Написати листа
ТРОЇЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
1. Поштова адреса:с.Троїцьке, вул.Миру буд.1, Павлоградський район,Дніпропетровська область;
2. Населення по сільській раді всього – 1521 осіб.
3. Територія по сільській раді всього – 381,0 га.
4. Під забудовою – 68,9 га.
5. Ставків – 138,32 га.
6. Ріллі – 5694,7 га.
7. Пасовищ –1239,4 га.
8. Ліс – 633,8 га.
9. Заказники, заповідники, рекреаційні зони – 10,3 га.
10. Керівництво сільської ради – сільський голова Чуприна Олег Олександрович
11. Склад депутатів ради (список).
№
з/п | П І П |
| 1 | Водоп”ян Ольга Федорівна |
| 2 | Водоп”ян Євген Іванович |
| 3 | Шипіло Олександр Іванович |
| 4 | Стрига Олексій Федорович |
| 5 | Мачула Євгеній Анатолійович |
| 6 | Самойленко Олена Миколаївна |
| 7 | Крупська Лариса Вікторівна |
| 8 | Васильєв Олександр Якович |
| 9 | Колісник Володимир Григорович |
| 10 | Борисов Анатолій Григорович |
| 11 | Бугай Сергій Іванович |
| 12 | Зайченко Ірина Олександрівна |
| 13 | Киценко Олександр Миколайович |
| 14 | Кравченко Галина Петрівна |
12. Історико-географічна довідка.
Мальовниче, оповите вишневим цвітом, село Троїцьке знаходиться між річками Вовчою і Терсою, за 15 км на південь від міста Павлограда. На території села виявлено поселення ранньослов`янської черняхівської культури (ІІ - V століття н.е.).
Пролітали на Троїцьким роки, вперше в письмових джерелах село згадується в 1778 році. В той час воно належало князю О.О.Прозоровському. За даними економічного опису Павлоградського повіту 1798-1806 рр., у Троїцькому разом з хуторами (Прусенківкою та Черниківкою) налічувалось 60 дворів, в яких жило 432 чоловіка. Вони були кріпаками княжни Є.О.Прозоровської, якій належало більш як 13 тис. десятин землі по обох берегах річок Вовчої та Терси.
Напередодні реформи 1861 року у Троїцькому було вже 146 дворів і 896 чоловік населення. Господарем маєтку був князь Воронцов-Дашков. На таку кількість мешканців, за уставною грамотою, було виділено всього 412 наділів – по десятині або менш як по півдесятини на душу. Велика кількість землі з лісами, сіножатями та водоймами лишилась власністю поміщика, в кабалу до якого мусили йти селяни.
На кінець ХІХ століття кількість дворів у Троїцькому збільшилась до 243, населення зросло майже вдвоє проти 1859 року. Через гостру нестачу землі дедалі більше селян змушені були вдаватися до оренди. Поміщик збільшував орендну плату до таких розмірів, що селяни не могли її своєчасно сплачувати. Нерідко за недоїмки він позбавляв селян Троїцького можливості орендувати його землі, віддаючи їх в оренду іншим.
Суперечки через це між жителями сусідніх сіл інколи доходили до кулачних боїв.
Село не мало ніякої медичної допомоги. Більшість селян була неписьменною. В 1913 році в Троїцькому діяло 2 однокласні земські школи. Не маючи одягу і взуття, змушені працювати в наймах, діти бідняків не ходили до школи. Майже зовсім не вчились дівчата.
Сколихували село революції і бунти. З початком революції 1905-1907 рр. селяни підпалили маєток Воронцова, згоріли також всі господарські приміщення.
Наприкінці грудня 1917 року в Троїцькому було встановлено Радянську владу. Створений у селі ревком з 9 місцевих активістів негайно приступив до проведення революційних перетворень. До його складу ввійшли І.М.Голосний (голова ревкому), В.П.Висторопський – голова продовольчого й земельного, Г.Т.Дрозд – культосвітнього відділів, І.О.Васильєв, Х.О.Круглий та інші. Секретарем продовольчого та земельного відділу був С.П.Крупський. Ревком провів конфіскацію поміщицької землі і почав її розподіл між біднотою. Деякі селяни одержували ділянки землі на значній віддалі від села, а тому тут виникли нові хутори Вербове і Шевченкове.
В лютому 1919 року село Троїцьке стало центром Ново-Троїцької волості. В селі було створено волосний виконавчий комітет, головою якого обрали І.М.Голосного. До складу виконкому ввійшли також жителі села: Г.Т.Дрозд – завідуючий відділом народної освіти, В.П.Висторопський ( завідуючий земельними і продовольчими відділами), секретарем виконкому працював С.М.Ільченко, секретарем земельного і продовольчого відділів – С.П.Крупський.
Трудящі селяни обрали двох представників на ІІІ Всеукраїнський з`їзд Рад – Г.Т.Дрозда і Л.П.Матірного.
З 1920 року в Троїцькому і Єлизаветівці відкрилися школи соцвиху і лікнепу. Панський маєток було переобладнано під клуб, де молодь організовувала художню самодіяльність.
Зростав авторитет більшовицької партії. Багато жителів Троїцького після смерті В.І.Леніна подавали заяви з проханням прийняти їх до комуністів. Павлоградський райком КП(б)У у березні 1924 року прийняв кандидатами в члени партії 5 комнезамівців із Троїцького: В.П.Висторопського, С.О.Дятлова, С.П.Крупського, Г.Т.Дрозда, І.Г.Бабкіна. Через рік до партії вступило ще 5 чоловік. Тоді ж оформився у селі партійний осередок, першим секретарем якого було обрано В.П.Висторопського. В 1927 році партійна організація села налічувала 12 комуністів.
Комуністи приділяли велику увагу роботі серед молоді. У січні 1924 року в Троїцькому створено комсомольський осередок. Першим секретарем його обрали І.І.Васильєва.
У підготовці до виробничого кооперування селян велике значення мав організований у 1926 році комітет взаємодопомоги, членами якого були майже всі жителі Троїцького.
У серпні 1926 року в складі КНС налічувалось 47 членів, а в грудні Троїцька організація стала однією з найбільших в районі.
Партійна організація керувала проведенням суцільної колективізації та ліквідації куркульства як класу. в 1930 році в селі було створено першу сільськогосподарську артіль «Червона Армія», в якій об`єдналися 104 господарства. Через рік артіль розукрупнили на 3 колгоспи. Найбільш міцним серед них був колгосп «Червона Армія», головою якого з 1935 року і до початку війни працював В.О Палій. У 1939 році артіль була представлена на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві.
Великих втрат зазнали жителі села під час голодомору 1932-1933 років: померло більше 250 чоловік, траплялись випадки людожерства. Для дітей було створено кухні, де варили рідку юшку й роздавали дітям разом з маленьким шматочком хліба. Багато троїчан втекло на Донбас, там прожити було легше. Повернулися лише в 1934-1936 роках.
Сучасні мешканці села з страшним болем згадують ті страшні події і на знак вшанування померлих односельців в 1932-33 роках, в 2009 році на головному цвинтарі села встановили пам”ятну дошку всім односельцям, кого забрав під укіс голодомор.
Мужньо відстоювали свою країну трудівники села в грізні роки Великої Вітчизняної війни. Під ураганним вогнем, в дощ і негоду доставляв на своїй машині боєприпаси радянським воїнам колишній шофер колгоспу Д.Логвиненко у дні героїчної Сталінградської битви. Славний бойовий шлях пройшов і П.М.Манько. Він нагороджений орденом Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів та багатьма медалями Союзу РСР. Одержали також урядові нагороди за бойові подвиги жителі села М.Є.Чуприна, Ф.С.Водоп`ян, К.Д.Остробородько та інші. 182 мешканці Троїцького загинули смертю хоробрих на фронтах Вітчизняної війни.
Троїцьке було окуповане німецькими загарбниками 13 жовтня 1941 року. В цей час у селі утворилась партизанська група на чолі з П.З.Васильєвим. До її складу ввійшли: В.О.Палій, Ф.І.Котівець, Є.М.Внуков, Борисов І. П., Гусак М. Т., Поляквинський В. Д., Стрига Г. М., Шутенко А. І., Бузоверя Т. А., Зуб М. М.. Але гестапівцям вдалося напасти на слід партизанського підпілля. Всі патріоти були заарештовані й після нещадних катувань розстріляні. Загинув комсомолець В.І.Журавльов – колгоспник артілі ім. Червоної Армії, який поширював зведення Радянського інформбюро серед населення. Гітлерівці стратили і вчителя Троїцької школи, комуніста І.П.Запорожченка. Йому встановлено пам`ятник, його ім`я присвоєно сільській загальноосвітній середній школі, в якій навчається 250 учнів і працює 18 знаючих фахівців, 11 з яких відзначені почесним званням “Відмінник народної освіти”.
18 вересня 1943 року частини Червоної Армії визволили Троїцьке від гітлерівських окупантів. В дуже складних умовах приступили жителі села до відбудови зруйнованого господарства. За два роки окупації тут майже не залишилось молоді. В німецьке рабство було вигнано 153 чоловіка, страчено 18. Окупанти спалили багато колгоспних будівель і хат колгоспників. Загальні збитки, завдані фашистами , становили 1 895 200 карбованців. Вкрай були розорені колгоспи. В січня 1944 року вони мали всього 70 голів великої рогатої худоби, 18 свиней, 6 робочих коней. В селі лишилось 2 парові млини, один двигун, дві молотарки, кілька плугів, культиваторів, жаток. Не було жодного трактора, жодної автомашини.
Велику допомогу жителям села надали колгоспники братніх республік, які надіслали посівний матеріал, тяглову силу, племінних овець тощо.
В 1967 році в с. Троїцькому споруджено меморіальний комплекс, на мармурових плитах якого викарбувано прїзвища 196 загиблих односельчан та 15 воїнів-визволителів.
Меморіальний комплекс створено руками і талантом Заслуженого діяча мистецтв України, нашим земляком Духовенком Семеном Іллічем. В 2009 році меморіальний комплекс був реконструйований за кошти обласного бюджету та спонсорської допомоги місцевих фермерів.
За роки першої післявоєнної п`ятирічки троїцькі колгоспи були повністю відроджені. Наприкінці 1950 року вони перевищили довоєнний рівень виробництва. Того ж року колгоспи села злились в один, укрупнений колгосп ім. Кірова. Через рік до нього були приєднані ще дві сільськогосподарські артілі села Вербового та хутора Левадки. В цьому великому господарстві працювали члени 646 родин.
Колгосп очолив молодий, енергійний, знаючий агроном Костенко Олександр Антонович. Завдяки його праці та праці самовідданій праці колгоспників наш колгосп тричі був мілліонером.
Значно зросла технічна база виробництва. 1960 році в колгоспі працювало 15 стаціонарних двигунів, 26 тракторів, 9 зернових комбайнів, 19 вантажних автомобілів та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Колгосп мав достатню кількість спеціалістів усіх профілів. Вищу спеціальну освіту здобули голова колгоспу, 2 інженери по техніці, агроном, ветеринарний лікар. Крім того, в артілі працювало 4 ветеринарні фельдшери, садівник, 2 городники, технік по зрошенню, 5 електромонтерів, 2 токарі, 2 електрозварники, 3 слюсарі, 6 ковалів, 37 шоферів, 74 механізатори та ін..
З 1960 року колгосп почав спеціалізуватися на відгодівлі свиней. На його фермах було понад 11,1 тис. свиней. У 1967 році тваринники виробили по 96 цнт. свинини на 100 га сільськогосподарських угідь. Цю важку працю високо оцінила держава. Високе почесне звання Героя Соціалістичної праці було присвоєно Костенко Євдокії Леонтіївні.Орден трудового Червоного прапора одержали Духовенко С.С., Чернецький А.А., Сапожник Р.Г.
Добре було розвинене і молочне тваринництво. Ще в 1952 році на фермі колгоспу ім. Кірова було введено механізоване доїння корів. За високі показники в праці нагороджено було доярок—чорирьохтисячниць: Вірьовку Н.Г., Рибак К.І., Семибороду Т.
Велика увага приділялась в колгоспі й зерновому господарству. У 1967 році валовий збір зерна досяг 53 631 центнер. Тракторна бригада на чолі із С.І.Шевченком виростила по 23,5 цнт озимої пшениці з га на площі 350 га. Бригадир рільницької бригади П.С.Круглий рік у рік збирав високі врожаї кукурудзи.
Славилися своєю працею трудові династії:
- родина Шипило — брати Федір, Петро, Іван - були нагороджені орденами і медалями за працю,
- добре знана в районі і області династія братів Васильєвих. Це їх почесну, самовіддану працю держава оцінила і нагородила їх Орденами Трудового Червоного Прапора.
1960-1970 роки можна назвати роками новобудов. За цей час за кошти колгоспу-
мільйонера побудовані двоповерхові приміщення середньої школи, сучасної лікарні, дитячого садочка, центрального магазину. Розбудувався центр села: будинок культури, приміщення сільської ради та колгоспної контори, асфальтовано центральні вулиці села, зведено будинок для молодих спеціалістів на 6 квартир. За рахунок колгоспних коштів у вищих закладах Союзу навчалися спеціалісти для села.
Разом з розширенням колгоспного виробництва поліпшився побут і підвищився культурний рівень селян. Майже 80 відсотків колгоспних сімей за післявоєнні роки збудували нові будинки. В побут колгоспників ввійшов газ. Жителі села почали користуватися газовими плитками, до будинків почали підводити воду, прокладено 2,5 км водопостачальної сітки.
Село розквітало й зростало. В 1990 році розпочалася планова газифікація. На сьогодні 12 з 13 вулиць газифіковані. Найближчим часом блакитне паливо запалає і на тринадцятій вулиці села Троїцьке.
Після реогранізації колгоспу ім.Кірова були сформовані нові сільськогосподарські товариства: СФГ “Нива Замкового”, “Сокіл”, “Снятинське”, «Фотон», компанія «Маїс»,ФГ Костенко В.О.
У березні 2006 року було сформоване ТОВ “АГРО КМР”. Участь у статутному капіталі товариства беруть французькі інвестори з провінції Шампань-Арден Фредерік і Жан-Поль Кім, Жан-Лу Мішель, а також Алан і Флоран Ренар.
Нині підприємство, застосовуючи сучасні агротехнології, успішно обробляє три з половиною тисячі гектарів ріллі Троїцької сільської ради.
Керівником ТОВ “АРГО КМР” є Арно де ля Салль, який постійно співпрацює з громадою села.
На території Троїцької сільської ради на сьогоднішній день працюють: Троїцька ЗСШ на 420 учнів, Троїцький ДНЗ “Оленка” на 90 дітей, Троїцька лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, медичні пункти тимчасового базування с.Вербове, с.Левадки, Будинок спільного проживання людей похилого віку з обмеженими фізичними можливостями на 45 місць, Троїцький СБК, Вербовський СК, Троїцька сільська бібліотека, п”ять магазинів, два кафе, Свято-Троїцький Храм.
Люди в наших селах не нудьгують: в сільському будинку культури до всіх свят проводяться концерти, в селі є сильна футбольна команда, яка виборола в районі не одну перемогу, посіла в області 4 місце. При сільському будинку культури діє два Народних жіночих колективи: фольклорний ансамбль «Краяни» та вокальний ансамбль «Горлиця», 4 клуби за інтересами: “Надвечір”я”; “Сім”я” - клуб сімейного дозвілля ; “Козаченьки” — дитячий клуб, створений за сприянням Троїцької Козацької Сотні Васильківського Коша; “Соняшникова школа” - туристично-пізнавальний клуб для дітей шкільного віку. Часто в будинку культури проходять виставки робіт майстринь-вишивальниць Козел Л.О., Борисмової Є.Є., Борисової К.О. Є своя Народна майстриня Внукова А.Є., яка в 2003 році за вагомий особистий внесок у розвиток декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва Павлоградщини, високий художній рівень удостоєна звання майстра народної творчості Павлоградського району. Охоче відвідують жителі села і виставки картин Народного Художника України Соколенко А.С. Три роки тому пішов із життя Заслужений діяч мистецтв України Духовенко С.І., це його руками й талантом створено меморіальний комплекс та всі скульптурні пам`ятники в селі.
Всі вулиці сіл Троїцьке, Вербове та Левадки освітлюються в нічний час.
Щороку на території сільської ради здійснюється озеленення, наводиться належний санітарний стан біля кожної оселі, в центрі села і при в”їзді в село.
З року в рік налагоджується життя селян. Село живе й житиме!
13. Центральний населений пункт село Троїцьке
14. Територія с.Троїцьке – 234,9 га.
15. Населення с.Троїцьке – 1222 осіб.
16. Домогосподарств по сільській раді всього –562 в т.ч.с. Троїцьке 451
17. Населенні пункти сільської ради : с.Троїцьке, с.Вербове, с.Левадки
18. Житлово-комунальне господарство – КП «Троїцьке ЖКГ» с.Троїцьке
19. Освітні заклади (школа, дитсадок, інше).
КЗ Троїцька загальноосвітня школа I-III ст.
КЗ ДНЗ «Оленка»
20. Заклади охорони здоров’я – Троїцька амбулаторія загальної практики сімейної медицини, медичні пункти тимчасового базування с.Вербове, с.Левадки, Будинок спільного проживання людей похилого віку з обмеженими фізичними можливостями на 45 місць.
21. Культурні заклади :Троїцький СБК , Вербовський СК,Троїцька сільська бібліотека.
22. Найбільші підприємства (в т.ч. фермерські господарства):ТОВ АГРО КМР, Компанія «МАЇС», СФГ «Снятинське», СФГ «Сокіл», СФГ Нива Замкового, СФГ «Фотон»,ФГ «Костенко В.О»
23. Участь в проектах, конкурсах.
У 2006-2007 р.р.реалізовано проект сільської ради та УФСІ «Будинок спільного проживання людей похилого віку з обмеженими фізичними можливостями».
У 2009 р.реалізовано проект «Переможців обласного конкурсу проектів і програм розвитку місцевого самоврядування по Павлоградському районі» проведено капітальний ремонт приміщення СБК.
У 2010 р.реалізовано спільний проект ПРООН по «Капітальному ремонту приміщення дитячого садка «Оленка» з впровадженням новітніх технологій енергозберігаючих технологій».
Проведено капітальний ремонт приміщення Троїцької сільської ради у рамках Проекту Європейського союзу та програми розвитку Організацій Об»єднаних Націй «Місцевий розвиток,орієнтований на громаду» по Павлоградському районі.
У 2012 р. реалізовано проект Всеукраїнського конкурсу програм розвитку місцевого самоврядування «Розвиток спортивної бази – запорука збереження , зміцнення та відновлення здоров»я сільських дітей ,молоді та інших вікових категорій на території Троїцької сільської ради.
У 2013 р. реалізовоно спільний проект з обласною радою проектів та програм розвитку місцевого самоврядування «Реконструкція вуличного освітлення с.Троїцьке з використанням джерел відновлювальної енергії».
У 2014-2015 р. р. реалізовано I проект Українсько-Швейцарський DESPRO «Надійне водопостачання громади-шлях до поліпшення життя її мешканців» - реконструкція мережі водопостачання та приєднання до центрального водопостачання соціальних об»єктів та вулиць Шевченко,Садова,Пушкіна,40 років Перемоги.
У 2016 р. продовжується робота по другому II проекту Українсько-Швейцарський DESPRO «Надійне водопостачання громади-шлях до поліпшення життя її мешканців» - будівництво мережі водопостачання по вулицях Центральна,Миру,Молодіжна.
Версія для друку
Написати листа
|