 Версія для друку
 Написати листа
26 березня 2016 року, в селі Межирічі Павлоградського району зібрались істині шанувальники театрального мистецтва. Протягом багатьох років вони слідкували за життям Межиріцького народного театру, якому цими днями виповнилось 95- років. Керівництво району взяли участь в ювілейному заході, привітали зі знаменною датою нинішніх акторів та ветеранів театру.
Гості свята також поздоровили всіх майстрів сцени, театральних діячів, працівників театрів, усіх, чиє життя пов’язане з театральною сферою, з цим прекрасним святом. Від усього серця побажали благодатних умов для розвитку таланту, втілення творчих задумів, для плідної та успішної праці на творчій ниві.
В свою чергу господарі свята передали присутнім безліч позитивних емоцій, гарного настрою та море сміху, адже і вони від глядачів — шанувальників заряджаються позитивом та підносяться до небес від їх овацій.
Історична довідка: Межиріцький драматичний гурток розпочав свою діяльність ще у 1921 році коли Аврам Романович Гончар – син заможного крамаря, маючи у той час освіту, зібрав любителів драматичного жанру і створив любительський гурток. Гуртківці, у той час, почали розучувати і ставити невеликі п’єси, сценки, водевілі. Тоді ще не було клубу і артисти були змушені виступати де прийдеться. Та незабаром у 1924 р. було побудовано дерев’яний клуб. Будівельний матеріал брали з сараїв багатих хуторян, а трохи пізніше у 1929 р. було побудовано новий клуб. Отак з роками кількість любителів театрального мистецтва поступово збільшувалась і склад гуртка поповнювався талановитими акторами.
Під час Другої Світової війни приміщення клубу було перетворено на церкву, але зразу ж після Перемоги клуб почав працювати і драматичний гурток продовжив свою діяльність. До ветеранів сцени прибуло молоде покоління.
Керували гуртком на той час Сергій Олександрович Пономаренко, Петро Гнатович Чмуль, Катерина Денисівна Бондаренко, Володимир Васильович Рибченко та багато-багато інших. З роками культурній діяльності села стали приділяти значно більше уваги. Це завдяки мудрому і талановитому господарнику, на той час голові колгоспу І.С.Обдулі, який дуже любив театр, всіляко сприяв його розвитку і розквіту. Він розумів, що колективу потрібний керівник – професіонал. Так у 1976 р. керівником колективу став випускник Дніпропетровського Державного театрального училища Віктор Григорович Поберій. Одним словом було створено всі необхідні умови для повноцінних репетицій самодіяльного колективу.
І ось 1978 р. колегія Міністерства культури своєю постановою присвоїла драматичному колективу Межиріцького СБК почесне звання «Самодіяльний Народний театр»! Працюючи над постановкою вистави М.Куліша «97», за яку колектив і отримав почесне звання «Народний», було зайнято більше 50-ти учасників театру. Кожен з них готуючись до виступу переживав і ставився дуже відповідально, навіть маленький Сергійко Василенко, якому любов до мистецтва передалась від батька, цілком і повністю розумів, що від його старань залежить успіх усього акторського колективу, хоча на той час йому було лише 12 років.
З того часу минуло вже 38 р., а маленький Сергійко сьогодні – це поважна людина Сергій Володимирович Василенко, який не зважаючи на життєві обставини і досі зостався вірним і відданим рідному театру.
Словами великої вдячності та пошани згадали цього дня акторів, яких на жаль з нами немає – вони відійшли у вічність це:
Іван Никифорович Дудко
Володимир Васильович Рибченко
Марія Тихонівна Голуб
Ніна Давидівна Тарасенко
Володимир Вікторович Василенко
Микола Іванович Гончар
Василь Васильович Калин
Іван Іванович Савенко
Петро Іванович Петренко
Марія Пантелеймонівна Калюжна
Сергій Олександрович Акуленко
З кожним виходом на сцену вони зривали бурю оплесків, їх любили, ними пишалися. Багатьох з них запрошували працювати до Дніпропетровського Державного драматичного театру, ім.Шевченка, але вони зосталися вірними рідній сцені. Шануємо їх, пам’ятаємо, і будемо пам’ятати завжди.
Версія для друку
Написати листа
|